Історія села Сонячне

Сонячне: село, що знайшло своє сонце

Є села, назви яких ніби самі створюють настрій.

Сонячне — саме таке.

Нині це село Оліївської громади, оточене лісами неподалік Житомира. Тут особливо відчувається поліська природа: сосни, тиша, дорога, що губиться серед зелені, й повітря, у якому є запах лісу.

Але колись Сонячне мало зовсім іншу назву — Андріївка.

Від Андріївки до Сонячного

Історія села почалася ще на початку ХХ століття. Свого часу воно належало дворянину Андрію Аршеневському, який і дав поселенню своє ім’я.

Минали десятиліття, змінювалися часи, влада й саме життя.

А в середині 1960-х село отримало нову назву — Сонячне.

Сьогодні важко уявити його інакше.

Можливо, нова назва виявилася напрочуд влучною: серед соснового лісу сонячні галявини, восени — золоте листя, а навколишня природа створює відчуття затишку й простору.

Село серед лісу

Сонячне має особливу рису — воно тісно пов’язане з природою.

Навколо ростуть соснові ліси, де можна зустріти гриби, ягоди та характерні для Полісся рослини. Тут росте й ірга — невеликий листопадний кущ, який добре почувається в місцевому лісі.

Для великого міста ліс часто стає місцем відпочинку.

Для Сонячного він — частина повсякденного життя.

Саме тому село має не стільки історично-архітектурний, скільки природний характер.

Пам’ять про тих, хто жив до нас

Як і багато українських сіл, Сонячне пережило складні сторінки ХХ століття.

Мешканці постраждали від Голодомору, а війна торкнулася практично кожної родини.

Історія невеликого села — це не лише далеке минуле. Вона продовжується сьогодні.

Сонячне сьогодні

Сьогодні це спокійне село з довгою вулицею Ігоря Сікорського, ставком, лісовими дорогами та звичайним сільським життям.

Тут немає потреби шукати грандіозних пам’яток.

Сонячне цікаве іншим.

Це місце, де природа майже непомітно стає частиною характеру села.

Тут можна просто вийти на дорогу, подивитися на сосни, вдихнути лісове повітря — і зрозуміти, чому ця назва йому пасує.

Колись воно було Андріївкою.

Сьогодні — Сонячне.

Нове ім’я, новий час, але та сама земля, на якій покоління людей будували свій дім.