Оліївська громада попрощалася з захисником, жителем села Зороків Чабаном Василем Анатолійовичем
Сьогодні, 7 березня, Оліївська громада провела в останню земну дорогу захисника України, жителя села Зороків Чабана Василя Анатолійовича.
Чабан Василь Анатолійович (позивний «Чоба») народився 20 жовтня 1987 року в селі Зороків. Після закінчення Зороківської школи у 2004 році вступив до Житомирського технологічного коледжу. По закінченню освітнього закладу проходив строкову службу в Навчальному центрі ім. князя Ярослава Мудрого в смт. Десна на Чернігівщині, звідки був відкомандирований на Яворівський військовий полігон на Львівщині.
Далі було мирне життя, трудові будні та плани на майбутнє.
Однак 2014 в Україну постукала війна, яку офіційно було названо антитерористичною операцією. І Василь Анатолійович став на захист України. Виконував бойові завдання на Донеччині (населені пункти Дебальцеве, Бахмут, Щастя, Краматорськ, Зайцеве).
Був нагороджений за бойові заслуги, зокрема Нагрудним знаком Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО» та відзнакою Президента України «За участь у антитерористичній операції».
Після повномасштабного вторгнення у жовтні 2022 року Василь Анатолійович став до лав ЗСУ. Брав участь у бойових діях під Бахмутом, на Запорізькому напрямку.
Василь Анатолійович під час строкової служби здобув професію водія-механіка танка. Був водієм-механіком ІІІ розряду. За потреби виконував завдання кулеметника.
Рідні, друзі згадують, що Василь Анатолійович був доброю, справедливою людиною, завжди намагався допомогти тим, хто поруч. Його шанували, як молодші, так і старші.
Захисник мав декілька поранень, однак щоразу повертався в зону бойових дій, адже там були побратими. Він постійно говорив: «Я не можу кинути побратимів!». Він щиро вірив у перемогу. Вірив, що повернеться додому. Говорив про це брату та мамі. Братові заповідав берегти матір.
Василь Анатолійович виконав Євангельські слова: «Немає більшої від тієї любові, якщо хто душу свою покладе за ближніх своїх» (Ін.15:13). Він боровся «на нулі» заради Батьківщини та побратимів і загинув разом з побратимом.
Василь Анатолійович загинув, перебуваючи на позиції, 28 лютого 2025 року, в районі села Нескучне на Харківщині.
У воїна залишилися матір, брат та найрідніші люди.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого героя. Подвиг Василя Анатолійовича завжди буде в нашій пам'яті. Низький уклін нашому герою за невтомне служіння Батьківщині і своїм ближнім.
Вічна пам'ять!
