Світла пам'ять Ірині Анатоліївні Федорчук: серце, віддане дітям
З глибоким сумом та невимовним болем сповіщаємо, що 30 жовтня 2025 року на 59-му році життя перестало битися серце високопрофесійного педагога, люблячої дружини та матері, вчителя Зороківського ліцею Федорчук Ірини Анатоліївни.
Це трагічна і непоправна втрата для всієї освітньої родини Оліївської громади, для кожного, хто знав цю світлу, енергійну та талановиту жінку.
Ірина Анатоліївна народилася 28 листопада 1966 року у смт Черняхів. Вже зі шкільної лави вона виявила неабиякий хист до навчання, закінчивши місцеву школу із золотою медаллю. У 1984 році вона вступила до Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка на філологічний факультет, обравши шлях, який став її істинним покликанням.
Відразу після закінчення інституту, у 1988 році, розпочала свою педагогічну діяльність вчителем російської мови та літератури у Салівській школі.
Більшу частину свого життя, 27 років, Ірина Анатоліївна присвятила Клітищанській школі, а з 8 січня 2016 року невтомно працювала вчителем української мови та літератури у Зороківському ліцеї. Вона була Вчителем з великої літери, який вкладав у своїх учнів не лише знання, але й частину своєї душі. Її серце було сповнене безмежної любові до дітей, до рідної мови та літератури. Вона вміла бачити талант у кожному учневі, вчила нас не просто читати, а відчувати слово, любити Україну і бути гідними людьми. Її усмішка, її мудрість і її невичерпна енергія залишаться з нами назавжди. Це не просто втрата вчителя, це втрата наставника, друга і світлої зірки, яка зігрівала наші душі.
Ірина Анатоліївна була не лише зразковим педагогом, а й опорою для своєї родини. Разом із чоловіком, Федорчуком Станіславом Володимировичем, вони виховали двох прекрасних донечок — Любов та Вероніку, які були її постійною підтримкою та гордістю.
Висловлюємо найщиріші співчуття чоловікові, донькам, всій родині, друзям, колегам та учням. У цей гіркий час ми розділяємо ваш біль.
Світла пам’ять про Ірину Анатоліївну назавжди залишиться в наших серцях.
Вічний спокій душі…
